Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 458 комбінованого типу Харківської міської ради"

Послідовність логопедичної роботи з корекції звуковимови у дітей

Процес роботи над звуком включає в себе 4 обов'язкові етапи: - підготовчий етап; - етап постановки звуку; - етап автоматизації звуку; - етап диференціації звуку; а також один додатковий етап: - етап введення звуку у зв'язне мовлення.

При проходженні всіх цих етапів важлива наступність і послідовність. Не можна перескочити через етап або перейти до наступного, не освоївши попереднього. Результат може бути негативним.

1. Підготовчий етап Починається з ігор та вправ, які направляють увагу дитини на звукову сторону мовлення, вчать її слухати, правильно впізнавати і розрізняти звуки в словах, розвивають слухову увагу. Якщо у дитини язик і губи малорухливі, слід проводити відповідні артикуляційні вправи. Для формування правильного мовленнєвого видиху проводиться дихальна гімнастика. Перед початком занять з логопедом з постановки звуків (чи логопедичних занять в домашніх умовах), а також перед виконанням артикуляційної гімнастики обов’язково слід познайомити дитину з будовою мовленнєвих органів, які знаходяться в її ротику. Після того, як артикуляційний апарат буде достатньо підготовлений (вправи виконуються чітко, без помилок, в досить швидкому темпі), можна переходити до постановки звуку.

2. Етап постановки звуку. Мета цього етапу - досягти правильної вимови ізольованого звуку. Починається логопедична робота з повторення дитиною звуку за дорослим (цього часто виявляється достатньо). У разі невдачі дорослий перед дзеркалом показує положення губ, язика під час вимови певного звуку, детально все коментує та направляє дитину.

Слід звернути увагу дитини на температуру повітря, що видихається, дати відчути на долоньці теплий потік при вимові шиплячих звуків [ш, ж, ч, шч] і холодний – при вимові свистячих [с, з, ц]. Також потрібно нагадати про вібрацію голосових зв'язок при вимові дзвінких звуків [з, ж] і її відсутність при вимові глухих звуків [с, ш].

Методи постановки звуків (способи):

1) за наслідуванням (використовується в першу чергу): за зразком логопеда, показ правильної артикуляції, або від артикуляційних вправ;

2) механічний: постановка звука за допомогою логопедичних зондів, шпателя та інших пристосувань;

3) змішаний (використовується у другу чергу): використовуємо прийоми 1-го і 2-го методів.

Звук вважається поставленим, якщо дитина може правильно вимовляти його ізольовано.

3. Автоматизація. Мета даного етапу - досягти правильної вимови звуку у фразовому мовленні.

Поставлений звук потрібно обов'язково автоматизувати, тобто довести вимову його в мовленні до автоматизму: автоматизацію починають з вимови складів - спочатку в прямих складах: са, си, со, су, потім у зворотніх: ас, ис, ос, ус, далі в складах, де звук знаходиться між голосними: аса, аси, асо, асу, иса, і, нарешті, у складах зі збігом приголосних (беруться ті приголосні звуки, які не порушені у дитини): сто, ста, спа, сма, сни, ско; автоматизація звуку в словах; в словосполученнях; в реченнях; в текстах.

Закріпити правильну вимову в складах допомагають різні логопедичні ігри на звуконаслідування (наприклад, листочки шумлять в лісі «шу-шу-шу» – на звук [ш], жук летить «жу-жу-жу» – на звук [ж]).

Коли дитина добре вимовляє звук ізольовано і в складах, можна переходити до логопедичних ігор, де він включений в слова, словосполучення, речення (спеціальні логопедичні доміно, лото), і нарешті до розучування віршів, логопедичних чистомовок та скоромовок, розповідання казок, опису сюжетних картинок.

4. Диференціація. Мета даного етапу - навчити дитину розрізняти звуки, які змішуються і правильно вживати їх у мовленні. Диференціація - це розрізнення, розмежування схожих звуків, наприклад, [р] і [л], [с] і [ш]. На етапі диференціації ми вчимося не плутати ці звуки в мовленні. Цей етап особливо важливий для тих, хто у своєму мовленні змішує ці звуки або змішував раніше. Однак, і іншим не варто нехтувати диференціацією. Починаємо диференціацію, так само, як і автоматизацію, з розрізнення звуків у складах (ра-ла, со-шо), потім переходимо до слів (коса-коза, мискамишка) і фразам. На цьому етапі можна активно використовувати скоромовки (Йшла Саша по шосе. Карл у Клари вкрав корали тощо).

Етапи, описані вище, обов'язково потрібно пройти, щоб навчитися правильно вимовляти той чи інший звук. Як правило, після завершення останнього етапу, діти вже вільно вживають раніше порушений звук у своєму мовленні. Однак, це відбувається не завжди. У цьому випадку на допомогу приходить ще один вид роботи.

5. Введення звуку в мовлення. Введенню звуку в мовлення добре сприяє: заучування напам'ять віршів, що містять слова з потрібним звуком, переказ текстів і складання розповідей (усних творів). Оскільки звук / звуки, які змішуються вводяться в мовлення вже після етапу диференціації, робота проводиться, як правило, відразу над групою звуків, наприклад, групою свистячих, шиплячих, сонорних тощо.